Історія школи

XVIII - XIX ст

Перша згадка про школу у с. Стільсько датується 1764 р. В той час під час генеральної перевірки парафій о. М. Шадурський наказав парохам засновувати в селах школи - дяківки, в яких мали жити дяки. Школи мали бути недалеко від церкви і перебувати під опікою парохів. Уже наприкінці 1815 р. парохи Львівщини отримали розпорядження консисторії про потребу заснування парафіяльних шкіл. При дорозі, яка веде на Ілів, з лівої сторони, за мостом, колись була школа. Залишилася від неї лише мурована пивниця на подвір'ї за хатою. Губерніальна влада також наказувала, щоб було організоване повторювальне навчання дітей, які закінчили школи, у святкові та недільні дні у післяобідній час, щоб діти не забували вивченого матеріалу зі школи. Влітку 1820 р. крайова влада наказувала, щоб вчителі не примушували учнів ходити до школи в час жнив. З листопада вчителям дозволили мати індивідуальні заняття з учнями, які погано вчилися. У травні 1821 р. священиків зобов'язали подавати щорічний звіт про кількість дітей, які реально відвідують школу та тих, що мали б її відвідувати. З 5 червня 1822 р. цісар видав наказ, щоб у школах Галичини на різдвяні свята було лише 2 святкові дні, а канікули мали тривати з 16 липня до 31 серпня. У 1824 році священників зобов'язали подати звіт про кількість дітей, які вміють читати по-українськи, по-польськи та по-німецьки.

Як видно з акту перевірки парафії, весною 1831 р. у селі вже була школа, збудована громадою. Але вона пустувала, бо для утримання вчителя не було виділено жодних коштів. Навчання у школі - дяківці залежало від доброї волі та педагогічних здібностей дяка і не мало обов'язкового характеру для дітей. Парадоксально, але в 1890 р. в Галичині лише 13% дітей шкільного віку відвідували школу.

У 1843 р. у селі було тільки 58 дітей шкільного віку на 1368 мешканців. Дяк Іван Стручинський за вчительську працю отримував 7 золотих ринських (австрійських грошових одиниць) . У 1859 р. в селі була тривіальна школа з дотацією вчителя 100 зр на рік та 6 сягів дров на опалення. У школі мали навчатися 24 учні, але навчання не відбувалося, бо не було вчителя. Наступного року до школи батьки записали 36 хлопців та 2 дівчат, але навчання далі не відбувалося, бо влада не могла знайти сюди вчителя. В кінці 1861 р. у Стільську вчителював Лука Штойко, а в 1864 р. - Михайло Завальняк, що був дяком. Від 1866 р. у селі вчителював дяк Яків Возний. У вересні 1874 р. школа отримала статус етатової. У 1893-1894 н.р. у ній було 214 учнів. Восени 1894 р. школа отримала статус 2-класної. У 1910 р. у селі працювала 2 - класна школа з паралельними класами.

XX - XXI ст.

У 1924 р. школа мала 3 кімнати, у яких одночасно займалися по 2 класи разом (1-й та 3-й). У 1931 р. у школі навчалися 208 українських та 4 польських дітей. У 1935 р. вона вже мала статус 3-класної . Навчання тривало 6 років. Оскільки польського населення тут не було, то навчання відбувалося українською мовою. Школа виховувала добрих патріотів - українців. У 1935 р. тут навчалося 237 дітей.

У 1976 р. до Стільської школи перевели ілівських школярів, яких на той час нараховувалось понад 100 осіб (якщо порівняти із теперішньою кількістю дітей, яких довозять з Ілова зараз, а це лише двоє школярів, то стає цілком очевидним той факт, що саме після ліквідації середньої школи у цьому населеному пункті почався незворотній процес занепаду цього мальовничого села у лісовому масиві). Саме тоді школа у Стільську отримала статус середньої школи, а ілівська школа була реорганізована у початкову. Корпус стільської молодшої школи (інтернату) став для ілівських дітей гуртожитком. На той час директором школи був Дурда Василь Борисович. Саме при ньому було збудовано сучасну школу у Стільську.

Після нього цю посаду обіймав Айдаров Олександр (Міктепчалі) Борисович, направлений сюди на роботу із Казахстану. У 1985 р. директором Стільської ЗОШ I-III ст. став Гриньців Ярослав Василович. З 2021 р. на посаду директора Стільського ЗЗСО I-III ст. призначено Триндяка Богдана Михайловича.